Эту церковь я давно хотела посетить. Наслышана о ней была.
Живая церковь.
Приехала. И первое, что увидела – накрашенные ногти одной из сестер.
Соблазнилась. «Ну вот», - возмутилась внутри. И села такая вся правильная христианка, губы поджав, выпрямив спину, в своей святости, поправив платок и скрестив руки на груди.
Началось служение. А мне не идет молитва.
«Тоже мне, сильная церковь», - крутится в голове.
Подсела сестричка и в простоте своей говорит:
- Она ближе к Господу, чем ты. Сейчас на молитве ходил Ангел между верующими, просьбы-моления записывал. Около тебя стоял, стоял.. Так и отошел, ничего не записав.
На следующей молитве слова у меня так и лились вперемежку со слезами раскаяния, а от просьб к Господу рот не закрывался. И откуда столько нужд?
Светлана Поталова,
Россия
Буду очень признательна за конструктивную критику. На оскорбления не отвечаю. Не переживайте, обидеть меня очень трудно. В пустую словесную перепалку не вступаю.
Злословие, сарказм, колкости в адрес друг друга буду удалять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ну кто знает, может та сестра, только начала посещать собранья и пришла в недавних днях. Комментарий автора: да, брат Сева, может быть и так...
главное - "броню непогрешимости собственного мнения" на себя не одеть... чтобы слышать голос Божий.
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
