Нина Матэф,
Israel
После моих долгих поисков и хождения ложными путями Господь Сам нашёл меня, и это была незабываемая встреча Отца и Его блудной дочери.
Прочитано 5730 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Всё понравилось, кроме третьего столбца. Его следовало бы переделать как со стороны поэтической, так и по смыслу; особенно третья и четвёртая строчки не совсем понятны. Дальнейших успехов! Благослови Вас Господь!
Комментарий автора: Ioniy!Первый раз написала вам отзыв не там. Поэтому повторяюсь: благодарю вас за верное замечание. Исправила. Не знаю, насколько это удачно.Если на ваш взгляд - не очень, пишите - поищу другие варианты. А вообще спасибо за вашу заинтересованность! Будьте благословенны!
Нина
2006-09-01 08:31:41
Большое вам спасибо за замечание. Принимаю. Постараюсь исправить на досуге.
Женя Блох
2009-05-07 03:44:58
Нина,приветствую.Я только у тром подумала,где же твои стихи и вот..Мне понравилось.А то устала от "футболистов"
по Сандею.Славте Господа,ибо Он Благ! Комментарий автора: Спасибо,Женя! Сейчас пока ничего нового не пишу -
занята выпуском, да и годовым отчётом :)
Шалом!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
